З благословіння високопреосвященнійшого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського 11 вересня цього року у Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі відбулася всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 650-річчю заснування монастиря. Тема конференції: «Мукачівський Свято-Миколаївський монастир на Чернечій горі: історія та сьогодення».

Конференція була організована зусиллями Мукачівської Православної єпархії, «Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна)» та Державного архіву Закарпатської області.

Подібний науковий захід в Мукачівській єпархії проводився вперше. Наукова конференція поєднала в собі науковий потенціал Ужгородського Національного Університету, «Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна)» (Мукачівська єпархія) та Державного архіву Закарпатської області.

Рівно о 10.00 за київським часом у Мукачівському монастирі конференція розпочалася молитвою. Після чого від лиця правлячого архієпископа до присутніх з вітальним словом звернувся референт архієпископа Мукачівського і Ужгородського, протоієрей Василій Юрина. Вітання до учасників конференції висловив також кандидат історичних наук, директор Державного архіву Закарпатської області Михайло Васильович Делеган. Вів наукове зібрання директор БІНДЦ, кандидат історичних наук, доктор філософії, доцент кафедри історії України УжНУ Юрій Данилець.

Тематика наукових доповідей була дуже цікавою і спектральною. Всього у конференції взяло участь 14 науковців. Всі теми доповідей торкалися історії Мукачівського монастиря. Всі доповіді були змістовними та історично глибокими. Кожна доповідь викликала дискусію, жваво обговорювалася.

Серед найцікавіших доповідей слід відмітити доповіді доктора історичних наук, завідуючого кафедрою історії України УжНУ Д.Д. Данилюка «Протоігумен Мукачівського монастиря Іоанікій Базилович - перший історик Закарпаття», кандидата історичних наук, доктора філософії, доцента кафедри історії України УжНУ, директора БІНДЦ Ю. Данильця «Ігуменя Параскева (Прокоп) - настоятелька Мукачівського монастиря», директора ДАЗО М.В. Делегана «Автентичність грамоти 1360 року князя Феодора Корятовича Мукачівському монастирю», доктора історичних наук, професора історії України УжНУ С.Д. Федаки «Федір Корятович: до питання генеалогії», референта архієпископа Мукачівського і Ужгородського, редактора журналу «Православний Літопис» протоієрея Василія Юрини «Огляд нововиявлених архівних документів Мукачівського монастиря довасиліанського періоду», члена-кореспондента Української Академії геральдики О.І. Філіпова «Припинення релігійного переслідування герцогині Софії Баторі у 1669 році», кандидата богослов’я, наукового співробітника БІНДЦ, протоієрея Олександра Гука «Актуалізація православної віри в контексті історії Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря» та доповідь кандидата богослов’я, вченого секретаря БІНДЦ, протодиякона Олександра Монича «Настоятельниці Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря.

Стисло резюмуючи наукові матеріали конференції, зазначимо, що, починаючи від першопочатків чернечого життя Мукачівського монастиря до його сьогодення, конференція з одного боку, вивела цілий ряд питань, які ще чекають своїх наукових пошуків і глибоких досліджень, з іншого - багато нового, свіжовиявленого аргументованого архівного матеріалу про заснування, діяльність і права Мукачівського монастиря.

Перш за все це торкається питання автентичності грамот 1360 року князя Феодора Корятовича Мукачівському монастирю. В результаті полеміки і дискусій, науковці прийшли до висновку, що остання крапка в дослідженні оригінальності грамоти поки що не може бути поставлена. Сьогодні, при унікальних можливостях і доступах до архівних матеріалів, виявляється, є широке поле для дискусії і дослідження цього документу. Наявність свіжо виявлених різноманітних копій, які досі не були відомі вченим Закарпаття, ставлять питання про повторне дослідження природи грамоти та її автентичного походження. Однак сам факт існування такого документу і її автора не є спірними.

Жваву дискусію учасники конференції вели і після доповіді протоієрея Василія Юрини. Останній, ще кілька років тому, будучи в архівах Братислави, виявив понад 70-т до цього часу невідомих нам грамот про Мукачівський монастир. 25 із низ отець Василій представив як додаток до своєї аналітичної доповіді і зазначив, що такі ж грамоти, нам поки що невідомі, є в архівах інших країн і міст Європи. Зокрема, у Відні, Ватикані, Будапешті. Унікальні свідчення грамот, наказів, розпоряджень про Мукачівський монастир відкрили досі невідомі сторони життя обителі. Зокрема, з них випливає, що у монастирі у XVIII століття діяла перша монастирська школа-семінарія та ін.

Потужний і глибокий історико-аналітичний аналіз генеалогії родини князя Корятовича у доповіді професора історії України УжНУ С.Д. Федаки показав, що Федір Корятович був історично реальним князем, який міг правити на цих територіях у XIV столітті.

З доповідей кандидата історичних наук Ю. Данильця та протодиякона Олександра Монича наукова аудиторія дізналася про нелегкі часи обителі в часи її відродження у XX столітті. З історичних джерел є відомим той факт, що Мукачівський монастир спочатку планувалося відродити у статусі чоловічого. Його настоятелем навіть було призначено нині вже преподобного Іова Угольського (Кундря) (1902-1985), проте, Радянська Влада категорично не дозволила діяльність чоловічого монастиря, як розсадника духовенства в центрі Закарпаття. З метою збереження обителі, за благословенням Патріарха Олексія I, монастир стає жіночим і отримує в дар старовинну чудотворну Володимирську ікону Божої Матері.

Сам Патріарх в житті монастиря відіграв значну роль. В кінці 60-х було заплановано закрити більше десятка монастирів в СРСР. Серед них були і Мукачівський та Чумалівський. Довідавшись про трагічний намір тодішньої влади, важко хворий Патріарх прибув на Кремлівське засідання і зворушливо благав залишити Церкві ЇЇ "легені". Та слова його не були почуті. Тоді Святійший, переборюючи тілесну недугу, стає перед всіма на коліна зі словами: "Ви не слухаєте мене, як Патріарха, то послухайте мене, як стару, хвору людину"… Важко переказати конфуз тієї ситуації, та як наслідок - монастирі не закрили.

Першою настоятелькою монастиря у квітні 1947 була призначена ігуменя Параскева (Прокоп), яка до цього керувала жіночою обителлю в с. Липча. Обителлю правила в 1947-1967 роках. За часів її настоятельства починається активне відродження і відновлення монастиря: проведена повна зовнішня реставрація храму та монастирських келій. Другою настоятелькою древньої обителі була ігуменя Афанасія (Багуряк), яка управляла монастирем з 1967 по 1984 роки. З 1984 по 1993 рік монастирем керувала ігуменя Феофанія (Бобер). У 1993 році настоятелькою обителі була призначена ігуменя Єпістімія (Щербан), яка керує монастирем до сьогоднішнього дня.

Загалом, всі матеріали конференції були по-своєму цікаві, інтригуючі і по-своєму нові. В найближчому майбутньому Мукачівська єпархія планує надрукувати збірник тематичних доповідей конференції та ознайомити з ними весь загал.

В кінці роботи наукової конференції учасники прийняли підсумкову резолюцію, де було висловлено бажання усіх наукових, архівних і церковних сторін продовжувати роботу в науково-церковному полі і вважати за пріоритет поглиблене вивчення і дослідження історичної спадщини Православної Церкви на Закарпатті.

Після завершення конференції, духовенство Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря провело для науковців цікаву екскурсію по святій обителі.

{ppgallery}news/2909103{/ppgallery}